Порушення функцій кори головного мозку

Порушення функцій кори головного мозку

Функціональна асиметрія мозку.

Пригадайте що таке півкулі кінцевого мозку.

Навчіться пояснювати причини індивідуальних особливостей поведінки людини.

Запам’ятайте такі ключові поняття і терміни: функціональна спеціалізація кори кінцевого мозку.

Які особливості лівої і правої півкуль?

В лівій півкулі розташовані три центри мови:

1) руховий центр мови, який забезпечує можливість писати;

2) слуховий центр, який забезпечує можливість чути і розуміти мову іншої людини;

3) зоровий центр мови, або центр читання і розуміння письмової мови; лічби (математичні здібності, логіка, наука).

Отже, ліва півкуля більше пристосована до аналітичної діяльності і відповідає за логічне мислення людини, тобто за формулювання понять, побудову узагальнень, висновків, складання прогнозів тощо.

У правій півкулі містяться центри керування: орієнтацією в просторі (здатність до танців, гімнастики), центри, що визначають музикальність (сприйняття музики), просторове уявлення (скульптура, сприйняття художніх творів, живопису, фантазія). Отже, права півкуля спеціалізується на забезпеченні образного сприйняття навколишнього середовища на основі минулого досвіду, на формуванні особистісного емоційного ставлення до себе, інших людей і до предметів; є базою конкретного образного мислення, емоційного сприйняття оточення. Утім, центри нюху, слуху, зору містяться в обох півкулях.

До особливостей півкуль належить розміщення центрів проекції руху правої і лівої руки. У лівій півкулі розташовані центри проекції руху правої руки, а в правій півкулі, навпаки, — центри проекції руху лівої руки. Ця функціональна особливість й поділяє людей на правшів і лівшів. Є наукове припущення, що це, можливо, пов’язано з розташуванням у правшів основних центрів мови (слуховий, руховий, зоровий) у лівій півкулі, а в лівшів, навпаки, — у правій півкулі.

Чи узгоджена робота двох півкуль?

Діяльність мозку в нормі в цілому відбувається при одночасній узгодженій участі двох півкуль. У результаті такої роботи забезпечується функціональна повнота і збалансованість психічних процесів. Однак спостерігається і певне переважання (домінування) однієї з півкуль, яке виявляється характерними психофізіологічними рисами.

Найяскравіше це виявляється у стилі мислення. Виходячи з функціональної спеціалізації, ліва півкуля забезпечує логічне мислення, права — конкретне образне мислення. Це означає, що кожна півкуля може самостійно забезпечити аналіз інформації, але тільки певної спрямованості.

Словесні (мовні) сигнали (звукові та письмові) сприймають слухові нервові центри, розташовані у скроневій частці кори, і зорові нервові центри, що містяться у тім’яній частці кори. Завдяки внутрішньокірковим зв’язкам ці нервові центри утворюють єдину функціональну систему, яка забезпечує сприйняття і аналіз різних форм мовних сигналів та їхнє звукове відтворення.

Функціональна спеціалізація півкуль великого мозку є фундаментальною основою психофізіологічної індивідуальності людини. У будь-якому психічному процесі беруть участь обидві півкулі одночасно та узгоджено. Проте спостерігається і функціональна перевага роботи однієї з півкуль, що й позначається на індивідуальних особливостях конкретної людини.

Фундаментальною основою психофізіологічної індивідуальності людини є функціональна спеціалізація півкуль кінцевого мозку.

Застосуйте здобуті знання

Виберіть правильну відповідь (одну або кілька)

2. Позначте півкулю головного мозку людини, в якій розташований центр проекції правої руки:

3. Позначте півкулю головного мозку людини, в якій міститься центр нюху:

4. Позначте півкулю головного мозку, в якій міститься центр, який в людини визначає музикальність:

в) обидві півкулі.

Біологія 9 клас. Матяш Н. Ю., Шабатура М. Н.

Надіслано читачами з інтернет-сайтів

Скачати підручники та книги онлайн, планування з біології, курси та завдання з біології для 9 класу

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь — Образовательный форум.

Великий мозок. Функції кори головного мозку

Великий мозок складається з двох півкуль — лівої і правої. Вони поділені між собою поздовжньою щілиною великого мозку, у глибині якої, міститься велика спайка, яка з’єднує обидві півкулі. Ця спайка складається з нервових волокон і називається мозолистим тілом.

Поверхня кожної півкулі вкрита корою, яка складається з клітин, і поділена великою кількістю борозен. Ділянки кори, розміщені між борознами, називаються звивинами. Найглибші борозни ділять кожну півкулю на частки: лобову, тім’яну, потиличну і скроневу.

Кожна півкуля має три поверхні: верхньолатеральну (верхньобічну), медіальну (внутрішню) і нижню поверхні. Найбільшою борозною верхньолатеральної поверхні півкулі великого мозку е латеральна (бічна) борозна, яка ще називається по імені автора- Сільвіева борозна. Дно цієї борозни становить острівцеву частку (острівець). Латеральна борозна відділяє скроневу долю від тім’яної та лобної долей.

Друга велика борозна верхньолатеральної поверхні півкулі – центральна, яку ще по імені автора називають Роландовою борозною. Вона відокремлює лобову частку від тім’яної. Ззаду тім’яна частка примикає до потиличної. Межею між ними є тім’яно-потилична борозна, розташована переважно на медіальній поверхні півкулі великого мозку .

Борозна, розташована попереду центральної борозни, називається передцентральною. Разом вони виділяють прецентральну звивину. Прецентральноазвивина відноситься до лобної долі.

На латеральній поверхні лобної долі, окрім того, розрізняють три горизонтально розміщені звивини — верхню, середню і нижню лобові звивини.

Позаду центральної борозни міститься постцентральна борозна, між яким знаходиться постцентральна звивина. Постцентральна звивина відноситься вже до тім’яної долі. Внутрішньотім’яна борозна поділяє тім’яну долю на верхню і нижню тім’яні часточки. В останній розрізняють надкрайову і кутову звивини.

На верхньолатеральній поверхні вискової частки поздовжньо розташовані верхня, середня і нижня вискові звивини.

Кількість і напрям звивин і борозен верхньолатеральної поверхні потиличної частки півкуль дуже непостійні.

На медіальній поверхні півкуль над мозолистим тілом дугоподібно розміщується поясна звивина, яка переходить у парагіпокампальну звивину (звивину морського коника). На медіальну поверхню півкуль переходять також звивини верхньолатеральної поверхні лобової, тім’яної і потиличної часток. На межі між лобовою і тім’яною частками лежить парацентральна часточка, яка утворюється в результаті переходу прецентральної звивини у постцентральну. На внутрішній поверхні потиличної частки проходить гостюкоподібна борозна. Над нею лежить звивина яка носить назву клина, під нею — язикова звивина.

Борозни і звивини нижньої поверхні півкуль належать до різних часток.

Окрім кори сіра речовина в говлоному мозку мітиться ще в глибині півкуль і це скупчення сірої речовини носить назву базальних або підкіркових вузлів. Базальні вузли представлені смугастим тілом – corpus striatum, яке в свою чергу складається з хвостатого ядра (nucleus caudatus) та сочевицеподібного ядра (nucleus lentiformis). Тут слід сказати що всі назви в анатомії надзвичайно логічні. Так, хвостате ядро має вигляд коми з довгим хвостиком за що і отримало свою назву. Сочевицеподібне ядро нагадує за своєю формою плід з родини бобових – сочевицю. Видно та людина, яка дала таку назву цьому ядру любила їсти сочевицю. Зовнішня чистина сочевиценподібного ядра носить цілком логічну назву лушпини (putamen) і внутрішня частина носить назву блідої кулі, оскільки складається з малої кількості сірих клітин та великої кількості білих провідників.

Бліда куля в свою чергу складається з двох відділів – медіального та латерального члеників. Хвостате ядро та лушпина, хоча і розділені передньою ніжкою внутрішньої капсули, настільки близькі за своєю будовою та функціями, що є по суті єдиним утворенням.

Людина і її нервова система є продуктом еволюційного розвитку. Тому в функціональній анатомії нервової системи прийнято виділяти більш молоді в філогенетичному плані структури та більш старі. З цих позицій хвостате ядро та лушпина відносять до нової підкірки – до неостріатума. А бліду кулю разом з деякими утвореннями стовбура мозку, а саме з чорною речовиною та червоними ядрами – до старої частини підкірки – до палеостріатума.

Підкіркові вузли відносяться до екстрапірамідної системи, яка відповідає за автоматизовані, завчені рухи і підготовлює м’язи до сприйняття імпульсу довільних рухів, а також виконує багато інших функцій, про які детальніше буде сказано у відповідному розділі.

Біла речовина півкуль великого мозку представлена мієліновими волокнами (відростками нервових клітин), які мають різне функціональне значення. Асоціативні волокна з’єднують між собою сіру речовину кори у межах однієї півкулі; комісуральні волокна зв’язують в основному симетричні ділянки кори, розташовані у різних півкулях; проекційні волокна є провідними шляхами, які з’єднують кору з розміщеними нижче відділами головного мозку і зі спинним мозком. Провідні шляхи утворюютьпроменистий вінець, який складається з віялоподібно розсипаних волокон, і внутрішню капсулу. Остання лежить між базальними ядрами. У ній розрізняють передню і задню ніжки і розміщене між ними коліно. Передня ніжка відокремлює хвостате ядро від сочевицеподібного, задня — сочевицеподібне ядро від таламуса.

Дослідження функцій кори великого мозку

Для діагностики захворювань нервової системи велике значення мають дослідження мови і пов’язаних з нею читання, письма, лічби, а також гнозису і праксису.

5. Локалізація функцій в корі головного мозку

До вищих мозкових функцій людини відносяться усі нижчевказані, крім:

До основних видів афазій відносяться усі нижчевказані, крім:

Вкажіть, яке порушення мови виникає при ураженні лівої лобової частки:

Вкажіть, яке порушення мови виникає при ураженні лівої скроневої частки:

Вкажіть ознаки враження тім’яної частки правої півкулі мозку:

Назвіть ознаки ураження тім’яної частки лівої півкулі мозку:

Вкажіть, що виникає при ураженні лівої надкрайової закрутки (нижня тім’яна частка):

Вкажіть ознаки ураження лівої скроневої частки:

Вкажіть клінічні ознаки ураження лобової частки правої півкулі головного мозку (у лівши):

До видів агнозій відносяться усі нижчевказані, крім:

Ознаками ураження лобової частки головного мозку є усі нижчевказані, крім:

Ознаками ураження лівої тім’яної частки головного мозку є усі нижчевказані, крім:

Ознаками ураження скроневої частки головного мозку є усі нижчевказані, крім:

Ознаками ураження потиличної частки головного мозку є усі нижчевказані, крім:

Розпізнають слідуючі кіркові порушення мови, крім:

При ураженні слідуючих ділянок та часток мозку виникає агнозія, крім:

нижньої тім’яної частинки

Вкажіть розлад мови, якій не виникає при органічному ураженні нервової системи:

Вкажіть тип порушення схеми тіла:

Вкажіть вид кіркових функцій, що порушується при ураженні лівої лобової частки головного мозку:

імпресивна (сенсорна) мова

експресивна (моторна) мова

20. Розпізнають слідуючі ознаки подразнення правої скроневої частки, крім:

феномена «вже баченого»

21. Однобічними мозковими центрами є усі нижчевказані, крім:

22. Вкажіть локалізацію центра письма:

верхній відділ лівої передцентральної звивини

задній відділ нижньої лобової звивини зліва

задній відділ середньої лобової звивини зліва

задній відділ середньої лобової звивини справа

задній відділ нижньої лобової звивини справа

23. Вкажіть локалізацію кіркових проекційних зон слухового аналізатора:

лобова частка головного мозку

потилична частка головного мозку

нижня скронева звивина

24. Частками півкуль головного мозку є всі нижчеперераховані, крім:

25. Вкажіть клінічні ознаки ураження кори правої півкулі головного мозку:

порушення схеми тіла

26. Вкажіть, які симптоми розвиваються при подразненні парацентральної закрутки:

27. У хворого астереогноз в лівій руці. Вкажіть локалізацію патологічного вогнища:

права тім’яна частка

28. У хворого затруднена активна мова, порушено переключення з однієї мовної одиниці на іншу. Граматична структура фраз неправильна, розуміння усної і письмової мови збережено. Назвіть патологію мови:

тиха, монотонна мова

29. Хворий втратив навики вдягати одяг , взуття, користуватися чашкою, ложкою. Парези кінцівок відсутні. Вкажіть локалізацію патологічного вогнища:

ліва передцентральна звивина

ліва зацентральна звивина

ліва надкрайова звивина

ліва нижня лобова звивина

ліва середня лобова звивина

30. Хворий не може назвати предметів, що йому показують, але пояснює їх призначення. Вкажіть назву симптому:

31. Хворий з нормальною гостротою зору не впізнає предметів і їх зображення. Як називається така патологія:

32. Хворий з моторною апраксією не може:

назвати свої пальці

виконати рухи по наслідуванню

намалювати просту схему

виконати просту команду

33. Хвора звернену до неї мову розуміє, але не може вимовляти слова. Вкажіть назву синдрому:

34. Хворий говорить багато, але мова незв’язна, не зрозуміла. Звернену до нього мову не розуміє. Вкажіть назву синдрому:

35. У хворого виявляється астереогнозія, апраксія, алексія. Вкажіть локалізацію вогнища ураження:

ліва лобова частка

ліва тім’яна частка

36. Хвора не впізнає предмети (зорова агнозія), виявлена правостороння квадрантна геміанопсія. Вкажіть локалізацію вогнища ураження:

права тім’яна частка

ліва потилична частка

37. У хворого після гострого порушення мозкового кровообігу розвинувся парез правих кінцівок. Експресивної (моторної) мови майже зовсім не має. Хворий вимовляє тільки два слова “добре” та “ні”. Вкажіть локалізацію вогнища ураження:

права лобова частка

38. Хвора не може застебнути гудзика. Мова у неї стала незрозумілою, хоча говорить вона багато. Парезів кінцівок не має. Не може читати, писати, лічити, стала неохайною. Вкажіть локалізацію вогнища ураження:

права скронева частка

права потилична частка

39. У хворого після гострого порушення мозкового кровообігу з’явилося заніміння в лівій руці, виявлено порушення складних видів чутливості зліва. Хворий не може визначити місце положення своєї руки. Вважає, що його ліва кисть великих розмірів. Вкажіть локалізацію патологічного вогнища:

зацентральна звивина справа

зацентральна звивина зліва

скронева частка справа

потилична частка аправа

40. Жінка 49 років, після перенесеного інсульту не може назвати пред’явлені їй предмети, але правильно описує їх призначення за типом «те, чим їдять». Назвіть синдром:

41. Чоловік 53 років, після перенесеного інсульту не може говорити, вимовляє невиразно склади, але розуміє звернену до нього мову. Артикуляційний апарат збережений. Назвіть синдром:

42. Пацієнт 38 років, після перенесеної раніше черепно-мозкової травми не впізнає предмети при обмацуванні їх із закритими очима. При огляді правостороння пірамідна недостатність. Вкажіть симптом:

43. У жінки 48 років, після перенесеного інсульту виявлено «телеграфний» стиль мови. Мова складається з одних іменників. Назвіть синдром:

44. Жінка 43 років, після енцефаліту в резидуальному періоді, по завданню не може побудувати трикутник із сірників. Назвіть синдром:

45. У чоловіка 54 років, страждаючого гіпертонічною хворобою, раптово виникли порушення мови. Розуміє звернену мову, виконує прості інструкції, експресивна мова порушена. Яка зона уражена:

46. Чоловік 38 років, після черепно-мозкової травми пред’являє скарги на ускладнення виконання звичних дій правою рукою — не може відкрити двері, застебнути гудзики. При огляді: сухожильні рефлекси жваві, рівномірні, м’язова сила в руках і ногах 5 балів. Визначте зону ураження:

лобова частка справа

лобова частка зліва

тім’яна частка справа

потилична частка справа

47. Хвора 63 років, на 10-у добу після інсульту пред’являє скарги на наявність «чужої руки» у ліжку. Хворою себе не вважає. Незважаючи на наявність лівостороннього геміпарезу, просить «відпустити в магазин». Назвіть локалізацію вогнища ураження:

ліва тім’яна частка

ліва скронева частка

48. У хворого виявляється порушення схеми тіла: хворий не впізнає частини свого тіла, плутає правий и лівий боки, не впізнає проявлень свого захворювання — стверджує, що рухає своєю паралізованою кінцівкою. При ураженні якої ділянки мозку виникає це порушення:

49. У хворого визначаються аграфія, астазія-абазія, судомні напади з поворотом голови і очей в бік від вогнища, хапаючий феномен Янішевського. Яка частка уражена:

лобова частка (домінантна)

50. Хвора не може назвати речі, які їй показують, але може пояснити для чого вони служать. Як зветься цей синдром:

моторна афазія (елементи).

51. У хворої зниження інтелекту, критики, пам’яті, ейфорія, астазія-абазія, неохайність, параліч погляду вліво, моторна афазія, рефлекси орального автоматизму, хапальний рефлекс, лівобічна аносмія. Що уражено у хворої:

кірково-мускулярний шлях з двох боків

скронева частка зліва

52. У хворого визначається правостороння гемігіпестезія, розлад схеми тіла, астереогноз, апраксія, акалькулія, парестезії, які починаються в правій руці. Де може локалізуватися патологічне вогнище:

Будова головного мозку і його функції

  • Загальні відомості
  • Функції головного мозку
  • Оболонки мозку
  • Анатомічні частини головного мозку
  • Кора головного мозку
  • Незважаючи на дивовижні здібності (інтелектуальні і екстрасенсорні) деяких людей, мозок людини працює далеко не на всі 100%, а лише на 5-7%.

    Головний мозок є основним органом центральної нервової системи людини, він регулює всі процеси життєдіяльності людини. Знаходиться мозок у порожнині черепа, де він надійно захищений від зовнішніх негативних впливів і механічних пошкоджень. У процесі свого розвитку мозок набуває форми черепа. За зовнішнім виглядом нагадує драглисту масу жовтуватого, так як у складі мозкової тканини є велика кількість специфічних ліпідів.

    Головний мозок завжди був і залишається надзвичайною загадкою для вчених, яку вони намагаються розгадати вже тисячі років і, напевно, ще стільки ж будуть це робити. Це досконалий механізм, створений природою, який дозволяє людині мати назву homo sapiens, або людина розумна. Наш мозок – це праця мільйонів років еволюції.

    Головний мозок складається з більш ніж 100 млрд нервових клітин. В структурі органу анатомічно розрізняють великий мозок, який складається з правого і лівого півкуль, мозочок та стовбур мозку. Покритий мозок 3 оболонками і займає до 95% ємності черепної коробки.

    Інфографіка: будова мозку людини

    Маса мозкової тканини у здорових людей різна і в середньому знаходиться в межах 1100-1800 грам. Ніякого зв’язку між здібностями людини і вагою головного мозку не встановлено. У жінок, як правило, центральний орган НС важить на 200 грамів менше, ніж у чоловіків.

    Головний мозок покритий сірою речовиною – основним функціональним кулею, де знаходяться тіла практично всіх нейронів, які утворюють кору головного мозку. Всередині знаходиться біла речовина, яка складається з відростків нейронів і являє собою провідні шляхи, по яким інформація потрапляє в кору для аналізу і слідом за цим команди передаються вниз.

    Не тільки в корі головного мозку знаходяться центри управління, які називають екранними, вони присутні і в глибині мозку, оточені білим речовиною. Такі центри називають ядерними або підкорковими (скупчення тіл нервових клітин у вигляді ядер).

    Всередині мозку знаходиться порожня система, яка складається з 4 шлуночків і декількох проток. Вона з’єднується з каналом спинного мозку. Всередині цієї системи циркулює ліквор, або спинномозкова рідина, яка виконує захисну функцію.

    Вся правда про роботу мозку людини

    Функції головного мозку

    Головний мозок має дуже складну будову, що відповідає виконуваним функціям. Дуже важко перелічити їх, так як сюди входить вся сфера діяльності людського організму. Зупинимося на базових функціях життєдіяльності:

  • Рухова активність. Всі рухи організму пов’язані з діяльністю ділянки кори мозку, які знаходиться в тім’яної частки в центральній передній звивині. Діяльність усіх груп скелетних м’язів знаходиться під керівництвом цієї частини мозку.
  • Чутливість. За цю функцію відповідає задня центральна звивина в тім’яної частки кори мозку. Крім шкірної чутливості (тактильна, больова, температурна, барорецепторная), центр пропріоцептивної чутливості, який контролює відчуття положення тіла і його окремих частин у просторі.
  • Слух. Ділянка мозку, яка відповідає за слух, знаходиться у скроневих долях кори.
  • Зір. Зоровий цент локалізується в потиличній оболасти кори.
  • Смак і нюх. Центр, який відповідає за ці функції можна знайти на кордоні лобової і скроневої частки, шлубине звивин.
  • Мова людини, як моторна функція, так і сенсорна (вимова слів і їх розуміння) знаходяться в центрах Брока і Верніке великих півкуль.
  • У довгастому мозковому відділі знаходяться всі важливі для життя центри – дихання, серцебиття, регуляції просвіту судин, харчових рефлексів, наприклад, ковтання, всіх захисного характеру рефлексів (кашель, чхання, блювотні рухи, сльозотеча та ін), регуляції стану гладких м’язових волокон внутрішніх органів.
  • Задній відділ органу регулює підтримку рівноваги і координацію рухової активності, крім того, там проходить безліч шляхів, які несуть інформацію у вищі і нижні центри мозку.
  • Середній мозок містить підкіркові центри, які регулюють зорові, слухові та рухові функції на нижньому рівні.
  • Проміжний мозок: таламус регулює всі види чутливості, а гіпоталамус перетворює нервові сигнали в ендокринні (центральний орган ендокринної системи людини), а також регулює діяльність вегетативної нервової системи.

    Це основні центри головного мозку, що забезпечують людині життя, але існує безліч інших, наприклад, центр листи, рахунки, музичний, центри характеру людини, дратівливості, відмінність кольорів, апетиту тощо

    Основні функціональні центри мозку

    Мозкова тканина укладена і захищена 3 оболонками, які виступають безпосереднім продовженням спинномозкових оболонок:

  • М’яка – прилягає безпосередньо з мозкового речовини, багата кровоносними судинами. Ця оболонка повторює всі вигини мозку, заходить глибоко в його борозни. Саме кровоносні капіляри даної оболонки продукують судинні сплетення мозкових шлуночків, які синтезують ліквор.
  • Павутинна – утворює простір між першою оболонкою і собою. Вона не проникає вглиб нервової тканини, а забезпечує місце для циркуляції ліквору, який перешкоджає проникненню в ЦНС патогенів (виконує роль лімфи).
  • Тверда – безпосередньо стикається з кістковою тканиною черепа і виконує захисну роль. Від твердої мозкової оболонки відходять великі відростки, які стабілізує мозкова речовина всередині черепа, перешкоджає його зсуву при травмах, а також відокремлює різні анатомічні ділянки мозку одна від одної.

    Головний мозок, будова та функції

    Анатомічні частини головного мозку

    Розрізняють 5 окремих анатомічних частини головного мозку, які сформувалися филоонтогенетически по різному. Почнемо з найстаріших частин, поступово рухаючись до молодих ділянок мозку.

    Це найдавніша частина мозку, яка є продовженням спинного. Сіра речовина тут представлено у вигляді ядер черепно-мозкових нервів, а біле формує провідні шляхи вгору і вниз.

    Тут знаходяться важливі підкіркові центри координації рухів, регуляції метаболізму, рівноваги, дихання, кровообігу, захисних безумовних рефлексів.

    Включає міст і мозочок. Мозочок називають ще маленьким мозком. Він знаходиться в задній черепній ямці і важить 120-140 грам. Має 2 півкуль, які з’єднані між собою за допомогою хробака. Міст виглядає як товстий білий валик.

    Задній мозок регулює рівновагу і координацію людини. Також там проходить велика кількість нервових шляхів, які несуть інформацію у вищі і нижні центри.

    Складається з 2 верхніх (зорових) горбків та 2 нижніх (слухових). Тут знаходиться центр, який відповідає за рефлекс повороту голови в бік шуму.

    Відділи головного мозку

    У нього входить таламус, який виконує роль своєрідного посередника. Всі сигнали до півкуль мозку проходять тільки через колії таламуса. Також таламус відповідає за адаптацію організму і всі види чутливості.

    Гіпоталамус являє собою підкірковий центр, який регулює діяльність вегетативної нервової системи, отже, всіх внутрішніх органів. Він відповідає за потовиділення, терморегуляцію, просвіт і тонус судин, частоту дихання, серцебиття, кишкову перистальтику, утворення травних ферментів та ін. Також ця ділянка мозку відповідає за сон і неспання організму, харчову поведінку і апетит.

    Крім цього, він є центральним органом ендокринної системи, де нервові імпульси кори головного мозку перетворюються в гуморальний відповідь. Гіпоталамус регулює роботу гіпофіза шляхом вироблення релізінг-факторів.

    Кінцевий півкулі мозку)

    Це праве і ліве півкулі, які об’єднуються в одне ціле мозолистим тілом. Кінцевий мозок є самою останньою в еволюційному плані частиною мозкової речовини у людини і займає до 80% усієї маси органу.

    Поверхня має велику кількість звивин і борозен, які покриті корою, де і знаходяться всі вищі центри регуляції діяльності організму.

    Півкулі розділені на частки: лобову, тім’яну, скроневу і потиличну. Права півкуля відповідає за ліву частину тіла, а ліва навпаки. Але існують центри, які локалізуються лише в одній частині і не дублюються. Як правило, у правшів вони знаходяться в лівій півкулі, а у лівшів навпаки.

    Кора головного мозку

    Будова кори дуже складне і являє собою багаторівневу систему. Причому не на всіх ділянках однакову будову. У деяких розрізняють лише 3 шари клітин (стара кора), а в деяких 6 (нова кора). Якщо кору розправити, то її площа складе приблизно 220 тисяч квадратних міліметрів.

    Вся кора головного мозку функціонально розділена на окремі поля або центри (поля по Бродману), які відповідають за ту чи іншу функцію в організмі. Це свого роду карта того, що вміє людина, і де ці навички заховані в мозку.

    Локалізація функцій організму в корі головного мозку

    Незважаючи на дивовижні здібності (інтелектуальні і екстрасенсорні) деяких людей, мозок людини працює далеко не на всі 100%, а лише на 5-7%. Завдяки цьому мозкова тканина володіє необмеженими резервними здібностями, що дозволяє відновлювати нормальну функцію навіть після великих інсультів. Це також створює цілий напрям наукових досліджень, які прагнути змусити працювати людський мозок на всю свою потужність. Цікаво, що тоді буде під силу людині?

    Передрук матеріалів і використання їх в будь-якій формі, в тому числі і в електронних ЗМІ, можливі тільки з зворотним активним посиланням на наш сайт, не закриті від індексації пошуковими системами. Вся інформація на сайті носить виключно інформаційний характер і не повинна використовуватися самостійно (наприклад, для лікування).

    Урок 65. Кора головного мозку. Структура й функції, біологія, 9 клас

    Урок 65. Кора головного мозку. Структура й функції, біологія, 9 клас

    Цілі уроку: ознайомити учнів з особливостями будови кори головного мозку, а також із функціями, які вона виконує.

    Обладнання й матеріали: таблиці «Нервова система людини», «Головний мозок», розбірні моделі головного мозку людини, муляжі.

    Базові поняття й терміни: головний мозок, сіра й біла речовини, великий (кінцевий) мозок, півкулі, підкірка, кора великих півкуль, звивина.

    Хід уроку 65. Кора головного мозку. Структура й функції, біологія, 9 клас

    II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

    1. Які відділи виділяють у головному мозку людини?

    2. Які функції виконує мозочок?

    3. Які функції виконує довгастий мозок?

    III. Вивчення нового матеріалу

    Розповідь учителя з елементами бесіди

    Кора великих півкуль головного мозку — це поверхневий шар сірої речовини. Її утворюють тіла нервових клітин, проміжки між якими заповнені клітинами нейроглії та містять нервові волокна і кровоносні судини. Наявність численних борозен і закруток значно збільшує площу сірої речовини. Загальна площа кори становить 220 тис. мм2. Товщина кори в різних ділянках неоднакова й коливається від 1,3 до 4,5 мм. У ній міститься 14-15 млрд різноманітних за формою, розмірами та функціями нейронів.

    Кора великих півкуль, незважаючи на незначну товщину, має дуже складну будову. Починаючи з поверхні кори в глибину клітини утворюють декілька шарів, розміщених у певній послідовності. Залежно від філогенетичного походження окремі ділянки кори містять різну кількість шарів, які відрізняються будовою, формою, розмірами та розташуванням нервових клітин. У кожному клітинному шарі, окрім нервових клітин, є ще й нервові волокна. Будова й щільність їх розташування також неоднакова в різних ділянках кори. Між нервовими клітинами шарів кори в процесі їхньої діяльності існують як постійні, так і тимчасові зв’язки.

    Різні ділянки кори нерівнозначні й у функціональному відношенні. Одні з них є місцем отримання імпульсів від рецепторів, інші служать місцем, від якого йдуть рухові імпульси на периферію, треті виконують асоціативну, або сполучну, функцію. У разі пошкодження певних ділянок кори в експерименті на тваринах або в результаті травми у людей настає порушення нормальної роботи завжди одних і тих же органів тіла.

    Кора великих півкуль головного мозку, як найважливіший відділ центральної нервової системи, є матеріальним субстратом вищої нервової діяльності. Вона регулює через розміщені нижче відділи центральної нервової системи всі життєві процеси організму, а також зумовлює зв’язок організму із зовнішнім середовищем.

    Прогресивний розвиток кори спричинив у людини появу нової вищої форми нервової діяльності — абстрактне мислення, а разом з ним і виникнення мови. Наукові дослідження виявили якісну особливість мозку людини — функціональну асиметрію. З’ясувалося, що ліва і права півкулі нерівнозначні за своїм функціональним значенням. Права відповідає за образне мислення, ліва — за абстрактне.

    IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

    1. До якого відділу головного мозку належить кора?

    2. Яку будову має кора головного мозку?

    3. Які функції виконує кора головного мозку?

    Яке біологічне значення звивистої будови кори великих півкуль? (Збільшується загальна площа поверхні мозку, що призводить до збільшення кількості сірої речовини)

    Шлуночки головного мозку

  • Форми хвороби
  • Симптоми гідроцефалії
  • Внутрішня гідроцефалія
  • Зовнішня гідроцефалія
  • Протягом і розвиток захворювання у дорослих
  • Протягом і розвиток захворювання у новонароджених
  • Діагностика
  • Лікування
  • У порожнистих утворів, названими шлуночками

    Шлуночки головного мозку містять ліквор — спеціальну рідину. Збільшення об’єму шлуночків з різних причин викликає сильні головні болі і порушує багато функцій головного мозку.

    Синдроми гідроцефалії проявляються через надмірне утворення спинномозкової рідини і її скупчення. Найчастіше дана хвороба проявляється в дитячому віці, проте існує можливість появи гідроцефалії і у людей інших вікових груп.

    Рідина, яка знаходиться в спинному мозку і циркулює в шлуночках, називається ліквором. Він виконує декілька дуже важливих функцій. Основна – це захист мозку від можливих травм і регулярне харчування тканин.

    В основі черепа, під мозком, знаходяться своєрідні цистерни, в яких накопичується спинномозкова рідина. Між шлуночками існує своєрідне з’єднання, завдяки якому рідина нормально циркулює по всіх каналах – від субарахноїдального простору (між паутинистой оболонкою) до «основи» в спинному мозку.

    Всього шлуночків чотири: два бічних і один, що знаходиться вздовж середньої лінії. Через канал в стовбурі мозку рідина спинного мозку переходить в останній шлуночок, розташований безпосередньо над стовбуром мозку. Цей четвертий шлуночок з’єднаний з «цистернами» в підставі мозку, а так само поєднується з підставою, розташованим безпосередньо в спинному мозку.

    У нормальної людини обсяг цієї циркулюючої рідини не перевищує 150 мл, причому протягом доби «розчин» оновлюється, підтримуючи постійний об’єм і тиск. При порушенні цього балансу і виникає захворювання, відоме як гідроцефалія.

    Симптоми гідроцефалії

    Із-за особливостей розташування шлуночків, симптоми гідроцефалії при її різних формах можуть істотно відрізнятися.

    Внутрішня гідроцефалія

    Найчастіше зустрічається саме у вродженій формі, рідше виникає в зрілому віці. Розвиток гідроцефалії внутрішнього типу часто є наслідком порушень розвитку ЦНС, черепно-мозкових травм, вірусних або інфекційних захворювань і пухлин головного мозку.

    Так само причиною може стати патологія, при якій мозок починає «всихати» і займає менший об’єм черепа. За рахунок цього порожній простір починає заповнювати ліквор, компенсуючи собою недолік обсягу.

    Основними симптомами є:

  • Підвищення артеріального тиску і сильні головні болі оперізуючого типу.
  • Порушення дотику, зору, нюху.
  • Блювота і регулярна нудота, втрата апетиту.
  • У новонароджених гідроцефалія проявляється набуханням тім’ячка і ригідністю м’язів шиї.
  • Крім того, хвороба може протікати в хронічній, так і в гострій стадії. Гостра стадія передбачає наявність симптомів хвороби, з-за якої виникає надлишок ліквору. А хронічна стадія може стати наслідком гострої, так і тривати роками, якщо не була виявлена на ранніх термінах, і лікування не було проведено вчасно.

    ТВЦ — Клініка Союз — Гідроцефалія — Фархат Ф. А.

    Watch this video on YouTube

    Зовнішня гідроцефалія

    По суті, гідроцефалія – це порушення нормальної роботи центральної нервової системи, однак найчастіше вона виникає із-за збою в процесах циркуляції і всмоктування спинномозкової рідини, захворювання схильні не тільки новонароджені немовлята, але так само і люди самого різного віку. Не варто забувати також і про те, що гідроцефалія, як і всі захворювання мозку, досить небезпечна, і тому ставитись до неї з погордою не варто. Своєчасно розпочате лікування дозволить мінімізувати наслідки, збереже здоров’я і життя.

    • «Всихання» мозку і заповнення порожнього простору черепної коробки ліквором.
    • Підвищення артеріального тиску.
    • Найнеприємніше в цьому випадку те, що гідроцефалія зовнішнього типу практично нічим себе не виявляє і може бути діагностована тільки у ході обстеження після черепно-мозкової травми або хвороби. Якщо при внутрішньої гідроцефалії хвороба дає про себе знати постійними головними болями, істотними порушеннями в роботі ЦНС, то зовнішня форма може не проявляти симптомів протягом багатьох років. Однак менш небезпечною вона від цього не стає, так як зменшення об’єму мозку істотно впливає на нормальну роботу всього організму.

      Протягом і розвиток захворювання у дорослих

      При закритою і не сполученої гідроцефалії порушується нормальний процес відтоку ліквору з-за закриття каналів. Зазвичай причиною цього стає тромб, пухлина головного мозку або спайка, що утворилася в результаті будь-якого запалення. При закупорці проходів в мозкових шлуночках проходить виділення проксимальної форми, а при порушенні відтоку рідини в базальних цистернах — дистальної.

      Відкрита гідроцефалія може виникнути в результаті порушення нормального всмоктування рідини в кровоносну систему в районі спинного мозку. Часто причиною подібного порушення є щось серйозне, наприклад, відкрита гідроцефалія виникає при запаленнях в районі шлуночків або в результаті черепно-мозкової травми.

      Гіперсекреторная гідроцефалія відбувається одночасно і шлуночках, і в субарахноїдальному просторі. Є наслідком надмірної вироблення ліквору, яка, в свою чергу, виникає із-за будь-яких новоутворень у сплетінні судин.

      Гідроцефалія у людини у віці може бути умовно поділена на гостру, підгостру і хронічну форми.

      При гострому перебігу захворювання поява симптомів виникає вже на третю добу після його появи, а при підгострому – через місяць. Хронічна форма передбачає безсимптомний перебіг хвороби тривалий проміжок часу з короткими спалахами появи симптомів.

      В цілому, всі симптоми гідроцефалії зводяться з стандартного набору: це нудота і блювання, зниження гостроти зору, сонливість і апатія. Часті головні болі мають нерегулярний характер, сильніше виражені після сну, так як за час неспання тиск нормалізується, а в період відпочинку з’являється. Нудота і блювання так само яскравіше виражені відразу після пробудження протягом 1-2 годин. А ось сонливість – сигнал про те, що гідроцефалія стала причиною порушення нормальної роботи ЦНС. Так що при появі подібних діагнозів потрібно якнайшвидше звернення за кваліфікованою медичною допомогою, поки хвороба не перейшла в свою термінальну стадію.

      Однак ці симптоми характерні для гострої форми захворювання. Хронічна форма має зовсім іншу картину течії. Сонливість вдень і підвищення працездатності вночі може бути як природним біоритму, так і ознакою гідроцефалії. При хронічній формі хвороби працездатності постійно падає, людина стає млявою і апатичною. Деколи виникають порушення короткочасної пам’яті, особливо швидко забуваються дати і числа.

      Через деякий час хронічна гідроцефалія призводить до порушення інтелекту, що може стати причиною втрати працездатності. Деякі хворі перестають адекватно оцінювати події, не можуть дати відповіді на банальне питання і не здатні про себе подбати. Виникає порушення руху: в лежачому стані хворий імітує ходу, немов під час прогулянки, а у вертикальному положенні не здатний нормально пересуватися. Серед пізніх симптомів хронічної гідроцефалії так само згадують нетримання і втрату інтелекту.

      Протягом і розвиток захворювання у новонароджених

      У випадку з новонародженою дитиною, специфіка виникнення захворювання повністю відповідає дорослому. Основою причиною може стати травма черепа під час пологів із-за неправильних дій акушерів або через занадто вузьких родових шляхів.

      У новонародженого нормальний обсяг спинномозкової рідини не повинен перевищувати 20 мл, і тільки до року обсяг починає рости, підвищуючись д 35 мл Однак гідроцефалія у новонародженого може підвищити обсяг рідини аж до 1,5 л. Повне оновлення ліквору у немовляти відбувається до 8 разів на добу, що так само говорить про швидкості його утворення.

      Гідроцефалія у дітей викликає такі ускладнення, як косоокість, дитячий церебральний параліч, затримки розвитку та багато інших. Зовнішність таких дітей часто спотворена, їм потрібні численні операції для того, щоб вони могли вести нормальне життя.

      Однак відомі випадки, коли гідроцефалія проявляється не після пологів, а до, ще в період ембріонального розвитку. Причиною її виникнення може стати вірусна інфекція, що проникла в плаценту, а так само алкоголь і тютюн, від яких мати не утримувалася не тільки під час вагітності, але і в період її планування.

      З-за гідроцефалії відбувається деформація черепа новонародженого, в результаті якої верхній відділ черепної коробки суттєво збільшено, лоб сильно видається вперед, а на скронях добре помітні судини. Джерельця сильно розширені і закриваються в пізньому віці, а так само сильно помітно зміщення очей під надбрівні дуги. Якщо гідроцефалія виникла ще в період ембріонального розвитку, то пологи можуть істотно і відбуваються з травмами, як для малюка, так і для матері.

      Досить часто діти з гідроцефалією, що виникла до народження, не виживають. У тому випадку, якщо лікарська допомога була надана вчасно, і життю дитини нічого не загрожує, починається ряд заходів для запобігання наслідків. Так як гідроцефалія істотно впливає на функції центральної нервової системи, може розвинутися тремор, порушення рухів, судоми, аритмія.

      Для діагностики захворювання найчастіше вдаються до методу МРТ, який дозволяє найбільш точно оцінити стан хворого, побачити ступінь ураження і деформації шлуночків мозку і призначити правильне лікування.

      При виявленні гідроцефалії на її ранній стадії існує велика ймовірність повного позбавлення від хвороби за рахунок терапії. Однак якщо хвороба прогресує і не піддається медикаментозному лікуванню, потрібно якнайшвидше хірургічне втручання. Завдяки сучасному розвитку медицини, існує можливість застосувати спеціальну технологію – ЭТВ. Під час операції в шлуночку проробляється отвір, через яке проводиться регулярний відтік зайвої ліквору. На сьогоднішній день це один з найбільш ефективних методів, однак і він відходить у минуле, поступаючись місцем операціями з нейроендоскопом, оснащеного мікроскопічної камерою. Завдяки цьому пристрою з’явилася можливість проводити відтік ліквору силами лікарів, без встановлення зайвих трубок і шунтів.

      Так само при будь-якій формі гідроцефалії хворий повинен систематично відвідувати невролога і проходити огляд, особливо якщо встановлена хронічна форма цього захворювання.